Про висловлювання Папи в політичній царині
Католицький Оглядач
 ПИТАННЯ: Як відомо, висловлювання Папи Римського в питаннях віри є непомильними. А що можна сказати про поради і висловлювання Папи Римського в політичній царині? Чи мають вони таку ж силу? Чи має він право одночасно займатися політикою і релігією?
Останнім часом все частіше зустрічаються в пресі висловлювання священників на політичні теми. Дуже часто можна почути звернення з Ватикану до глав різних урядів (зокрема, про біженців), які впливають на політичне життя в світі. Чи не боїться Ватикан, активно беручи участь і втручаючись в політичне життя держав, втратити фінансування від католиків усього світу?
ВІДПОВІДЬ: Цей лист - точніше, два листи, - містить в собі кілька запитань. Спробуємо впорядкувати їх і відповісти по черзі.
Отже, перше питання - про висловлювання Папи в області політики. Зрозуміло, вони не належать до сфери непомильнового учительства в області віри і моралі, яке проголошується ex cathedra. Перед Церквою не стоїть завдання оцінювати ті чи інші політичні процеси, якщо тільки мова не йде про їх релігійні і моральні наслідки. Церква сама не пропонує політичних програм, не захищає той чи інший політичний режим: вона намагається сприяти створенню умов для свого духовного завдання, і ці умови - мир і свобода. Тому Апостольський Престіл не вступає в жодні міжнародні організації, але має там своїх постійних спостерігачів з правом висловлюватися з точки зору соціального і морального вчення Католицької Церкви. Апостольська Столиця має свої дипломатичні представництва в усьому світі, однак їхня функція - це перш за все зв'язок між помісними Церквами і Апостольським Престолом.
Бог діє в житті людей, в житті кожної людини, але також і всередині історичних процесів народів і націй, якими б складними і заплутаними вони не були. Політика - це сфера людського життя, а значить, вона є частиною історії спасіння. Тому несправедливо протиставляти «політику» і «релігію». Для Папи Франциска основною політичною категорією є милосердя. Це означає, що нікого і нічого не можна вважати остаточно втраченими у відносинах між націями, народами і державами.
Згадаймо лист Папи Бергольо, з яким він звернувся з нагоди саміту «Великої двадцятки» в 2013 році: «З жалем і болем доводиться констатувати, що з самого початку конфлікту в Сирії в дію вступило занадто багато корисливих інтересів, фактично перешкоджаючи пошуку рішення, яке дозволило б уникнути безглуздої бійні, яка розгортається в даний час. Лідери держав G20 не можуть залишатися байдужими до драматичної ситуації, в якій вже занадто довго живе улюблений сирійський народ і яка загрожує принести нові страждання так сильно понівеченому і потребуючому миру регіону. До всіх присутніх на саміті лідерів і до кожного з них я звертаюся з щирим закликом, щоб вони допомогли знайти шляхи для подолання зіткнень і залишили всяке марне домагання на військове рішення». Як ми бачимо, мова йде про заклик до всіх. Чи можна протиставляти в даному випадку політику і релігію, якщо питання стосується ситуації конкретних людей, які страждають? Суть подібних «політичних» відозв - це просто нагадування про незаперечні цінності, які повинні надихати суспільне життя: мир, примирення, діалог, загальне благо, гідність людини (як, наприклад, в разі закликів не залишати без уваги скрутне становище біженців).
Це жодним чином не суперечить духовному служінню, оскільки взиває до совісті людини, до найпотаємнішої сфери, до серця, в яке вписано вкладене Богом прагнення до цих цінностей.
Друга частина питання - «чи не боїться Ватикан, активно беручи участь і втручаючись в політичне життя держав, втратити фінансування від католиків усього світу?» - насправді є твердженням, що Ватикан «втручається в політичне життя держав». Як аргумент на користь цього твердження наводиться факт «висловлювань священників на політичні теми». По-перше, слід уточнити, що окремі священники не мають відношення до Держави Граду Ватикану, якщо вони не є уповноваженими представниками Римської Курії і дипломатичних відомств Ватикану. По-друге, несправедливо звинувачувати Ватикан в тому, що він діє відповідно до якихось фінансових інтересів і висловлюється так чи інакше заради того, щоб не втратити фінансування від католиків тієї чи іншої країни. Це суперечило б місії Церкви і місії самого Граду Ватикану, який був заснований як окрема держава саме з тією метою, щоб мати повну незалежність від усіх держав світу і безперешкодно висловлюватися в області віри і моралі, не будучи обумовленим ніякими політичними інтересами.
Джерело: http://catholicnews.org.ua/
Опубліковано у січні 2017 р.
Читайте також інші статті українською
Submit
your article!
Read
more articles - Free!
Need
translation jobs? Click here!
Translation
agencies are welcome to register here - Free!
Freelance
translators are welcome to register here - Free!
Subscribe
to TranslationDirectory.com newsletter - Free!
Take
part in TranslationDirectory.com poll - your voice counts!
|
