Де проходить межа між правом на оборону та превентивною війною?
Католицький Оглядач
ПИТАННЯ: Де проходить межа між правом на оборону та
превентивною війною? Якщо від якоїсь країни виходить реальна загроза,
наприклад, від атомної бомби, а світової дипломатії нічого не вдається
зробити, то чи допустимо військове втручання? У даному випадку мова йде
про право на оборону чи все ж про превентивну війну?
ВІДПОВІДЬ: Спробуємо розібратися в цьому непростому
і злободенному питанні, приводячи деякі фрагменти зі статті авторитетного
журналу італійських єзуїтів: «La Civilta 'Cattolica». Як ми пам'ятаємо,
на початку 2003 року війна США і союзників проти Іраку була обгрунтована
як «превентивна». Ще до її початку, 18 січня, - в розпал суспільної полеміки,
- «La Civilta 'Cattolica» опублікувала редакційну статтю під назвою «Ні
превентивній війні». Наведемо з неї деякі фрагменти, які найбільш ясно
відображають позицію Католицької Церкви і її Вчительського Уряду з цього
питання.
«Як вказує саме визначення, превентивна війна - це війна з метою запобігання
шкоди, яку одна держава могла б завдати іншій державі чи кільком державам,
- шляхом позбавлення її такої здатності і можливості. Тому превентивна
війна передбачає, що одна держава збирається завдати серйозної шкоди як
життю і здоров'ю людей, так і життєвим інтересам іншої держави чи декількох
держав. І мова йде не просто про словесні погрози, а про конкретні дії,
які проводяться з метою підготовки необхідних засобів для нанесення серйозного
збитку іншим. Таким чином, превентивна війна виглядає як напад, але насправді
це війна оборонна: в тому сенсі, що своєчасний напад на ворожу державу
захищає від майбутнього нападу, позбавляючи противника такої можливості.
Будучи нападом оборонним, превентивна війна представляється не тільки
політично необхідною, але й морально дозволеною, оскільки вона виражає
право і обов'язок захисту».
Читаємо далі: «Міжнародне право, виражене в Хартії Організації Об'єднаних
Націй, не передбачає, а, навпаки, виключає превентивну війну. Використання
військової сили допускається тільки в разі законної оборони: це відбувається,
коли якась держава чи група держав нападає на іншу державу. Але мова повинна
йти про напад, який вже має місце, або ж, - згідно деяких юристів, - щонайменше
неминучий. Так було, судячи з усього, з Державою Ізраїль у 1967 році,
коли перед обличчям загальної мобілізації прилеглих арабських країн, які
загрожували його виживанню, він напав на них першим. У випадку ж з Іраком
немає ні військового нападу на США, ні неминучої загрози військового нападу
на них. Навпаки, слід стверджувати, що Ірак став об'єктом повітряних атак
з боку американців і британців».
Візьмемо інший приклад - Іран. Якщо Іран володіє ядерною зброєю, то він
являє собою тяжку загрозу для інших держав. Деякі вважають, що така загроза
може бути передумовою для превентивної війни - з метою знищення зброї
масового ураження.
Звернімося знову до журналу «La Civilta 'Cattolica»: «Подібні міркування
надзвичайно небезпечні, оскільки вони відкривають шлях нескінченним війнам:
адже розповсюдження зброї масового ураження, атомної зброї, яким забезпечують
себе багато країн, в тому числі бідні, - на жаль, посилюючи свою убогість
, голод і недорозвинення, - поширення ядерної зброї представляє постійну
військову загрозу для інших країн. Якщо кожна країна, що відчуває себе
під загрозою, першою здійснить військовий напад на іншу державу з превентивною
метою, то на всій планеті вибухнули б нескінченні війни, оскільки є безліч
країн, що серйозно протистоять одна одній через територіальні питання».
12 вересня 2002 тодішній президент Єпископської конференції США монс.
Вілтон Грегорі звернувся з листом до президента Буша від імені американських
єпископів. У листі йдеться: «Грунтуючись на відомих нам фактах, ми прийшли
до висновку, що використання сили в односторонньому і превентивному порядку
проти Іраку в цей момент не є виправданим. Ми побоюємося, що використання
сили в даних обставинах не відповідає умовам і традиційним критеріям «праведної
війни», таким як наявність повноважень, ймовірність успіху, співмірність
і недоторканність мирного населення».
З одного боку, ми переконані, що тероризм можна перемогти не війною,
але іншими засобами, тобто використанням розуму і дипломатії. З іншого
боку, потрібно пам'ятати про те, що сказав блаженний Іван Павло II: подібних
катастроф для людства можна уникнути тільки молитвою й постом.
За матеріалами: Радіо Ватикан
Цю статтю було опубліковано на сайті "TrueChristianity.Info"
у квітні 2014 р.
Джерело: "Католицький Оглядач"
Читайте також інші статті українською
Опубліковано на нашому сайті в вересні 2014 р.
Submit
your article!
Read
more articles - Free!
Need
translation jobs? Click here!
Translation
agencies are welcome to register here - Free!
Freelance
translators are welcome to register here - Free!
Subscribe
to TranslationDirectory.com newsletter - Free!
Take
part in TranslationDirectory.com poll - your voice counts!
|
