Інквізиція та список заборонених книг
Католицький Оглядач
ПИТАННЯ: Зараз багато пишуть про інквізицію, і виглядає,
що вона не була таким вже жахливим трибуналом, а обвинувачені були в основному
злочинцями. Чи правда це? І чи існував насправді список заборонених книг?
Зрозуміло, жертв інквізиції менше, ніж, скажімо, нацизму або геноцидів,
але все ж Церква нав'язувала свою віру і не було свободи думки. Якби я,
скажімо, заявив в часи інквізиції, що я атеїст, що б зі мною зробили?
ВІДПОВІДЬ: Зауваження, зроблене автором про інквізицію
на початку листа, абсолютно справедливе: на протязі історії феномен інквізиції
був перебільшений до гігантських розмірів з метою дискредитації Католицької
Церкви.
З приводу інквізиції слід сказати, що існувала Папська інквізиція і інквізиція
світська - наприклад, іспанська, особливо сувора.
Середньовічна інквізиція мала справу з єресями, які не обмежувалися запереченням
якихось догм всередині логіки свободи думки, а руйнували самі підвалини
громадянського порядку.
Від середньовічної інквізиції відрізнялася Римська інквізиція, заснована
в 16 столітті і яка проіснувала до 1965 року, тобто до закінчення Другого
Ватиканського собору. Римська інквізиція займалася аналізом ортодоксальності
віри.
Світські інквізиції були встановлені державами, діяли самі по собі і
не бажали втручання Церкви в особі її представників. Такими були, наприклад,
Іспанська інквізиція і Інквізиція Венеціанської Республіки.
Таким чином, коли ми говоримо про інквізицію, необхідно розрізняти між
однією і іншою інквізиція і не узагальнювати ці явища.
Крім того, потрібно зауважити, що інквізиція не була органом Вчительства
Церкви. Це був трибунал, що складався з людей, ніхто з яких не був непомильним.
Тим не менш, Церква призначала в суд інквізиції людей високих моральних
якостей і доктринально підготовлених. Багато хто з них вшановуються у
лику святих і мучеників.
А за помилки, допущені деякими з членів інквізиції, Папа Іван Павло II
попросив пробачення від імені всієї Церкви. На відміну від деяких режимів,
які - як вірно підмічено - породили у багато разів більше число жертв,
ніж інквізиція.
Що стосується Індексу заборонених книг, то він також проіснував до Другого
Ватиканського собору. У цей список входили книги, які не повинні були
опинитися в руках у людей слабкої віри. Решті ж їх читати не заборонялося.
За допомогою Індексу заборонених книг Церква хотіла надати важливе служіння
вірним, схоже з турботою матері, яка говорить своїм дітям: не бери цю
річ, бо вона отруйна і може тебе вбити.
Сьогодні Церква чинить інакше, хоча б тому, що засоби масової комунікації
виходять далеко за межі світу книг. Тепер всім доступно все. І, звичайно,
як і раніше є небезпека руйнування людських душ, і багато, дійсно, руйнується.
Хоча сьогодні більше не існує Індексу, Церква як і раніше висловлюється
з приводу деяких публікацій, які неприпустимо використовувати в якості
підручників з богослов'я, оскільки в них містяться твердження, що суперечать
вчительству Церкви.
За допомогою інквізиції Церква не нав'язувала свою віру, але захищала
її, що зовсім не одне й те саме. Автор запитує, що б з ним зробили, якби
він за часів інквізиції заявив про свій атеїзм. Швидше за все, не сталося
б нічого. Досить згадати Боккаччо, який висміює Церкву в своєму «Декамероні».
Боккаччо ніяк не постраждав від інквізиції, а Церква обмежилася внесенням
його новел до Індексу заборонених книг.
За матеріалами: Радіо Ватикан
Цю статтю було опубліковано на сайті "TrueChristianity.Info"
у квітні 2014 р.
Джерело: "Католицький Оглядач"
Читайте також інші статті українською
Опубліковано на нашому сайті в вересні 2014 р.
Submit
your article!
Read
more articles - Free!
Need
translation jobs? Click here!
Translation
agencies are welcome to register here - Free!
Freelance
translators are welcome to register here - Free!
Subscribe
to TranslationDirectory.com newsletter - Free!
Take
part in TranslationDirectory.com poll - your voice counts!
|
