Автор: Świadectwo,
"Любіть одне одного!" 1/2011 → Свідоцтво
Мама хотіла запросити священника, щоб бабця могла посповідатися, але це було неможливо, адже бабця нічого не бажала чути про це.
Моїй бабці вже 88 років і вона ще досить добре виглядає. Вона католичка, але формально. Не пригадую, щоб молилась вдома або ходила до храму. Протягом усього свого життя вона ворожила на картах і цим заробляла, утримуючи нас. Завжди була дня нас доброю, захищала мене і моїх братів та сестер від батька, який нас бив.
На своє нещастя, бабця була доброю ворожкою і люди йшли до неї з усіх околиць, щоб поворожити «на картах». Коли я була дитиною, мені здавалось, що це нормально, і не була свідома того, що ворожіння – це гріх, і що воно приносить стільки нещасть.
Від якогось часу бабця проживає у своєї дочки, тобто у моєї мами, в Польщі. Не бачить сенсу в молитві чи Службі Божій. Навіть коли минулого року помер дідусь, не пішла на Євхаристію. Часом вона признається, що щось її лякає, що дуже боїться смерті, однак молитися не хоче. Мама хотіла запросити священника, щоб бабця могла посповідатися, але це було неможливо, адже бабця нічого не бажала чути про це. Я завжди пам'ятала про бабцю в молитві і просила Господа Ісуса, щоб змилосердився над нею і дав їй благодать приступити до таїнства сповіді та примирення з Ним перед смертю. В кінці серпня минулого року, я вирішила, що буду молитися протягом усього наступного місяця коронкою до Божого милосердя в цій інтенції. У вівторок, 22 вересня, коли мама вітала мене з днем народження, я дізналася, що бабусю забрала швидка і ось вже кілька днів вона знаходиться в лікарні. Серцевий напад. Думка про те, що бабця не встигне примиритися з Богом мене перелякала, але, на щастя, вона почувалась краще. Я продовжувала просити в Господа Ісуса в коронці про те, щоб не забирав її в такому стані. Я благала і плакала… Просила про милосердя і про те, щоб Господь дивився теж на те добро, яке вона зробила для нас.
Після кількох днів я зателефонувала до мами і дізналась, що бабця має ще декілька днів побути в лікарні. Дізналась також, що сталося диво – бабця дещо розповіла мамі. «Приходив священник до нас до палати і я його покликала. Був тут двічі. Я посповідалася, прийняла Святе Причастя і поцілувала руку того священника. Тепер можу померти». Бабця отримала від священника образочок на якому було написано: «сповідь і Святе Причастя були прийняті 22 вересня». Мама звернула увагу на те, що це був день мого народження.
Любий Господи Ісусе, дякую Тобі з усього серця…
Віолета з Німеччини
Слова Господа Ісуса до св. Фаустини: «Дочко Моя, заохочуй душі до відмовляння цієї вервиці, яку Я тобі дав. За відмовляння цієї вервиці Мені подобається дати все, про що Мене проситимуть. Коли будуть її відмовляти затяті грішники, наповню їх душі спокоєм, а година їх смерті буде щаслива. Напиши це для засмучених душ: коли душа побачить і пізнає тяжкість своїх гріхів, коли перед очима її душі відкриється уся безодня нікчемності, в якій вона потонула, хай не впадає у розпач, але з вірою хай впаде в обійми Мого милосердя, як дитина в обійми коханої матері. Ці душі першими мають право на Моє милостиве серце, вони першими мають право на Моє милосердя. Скажи, що жодна душа, яка взивала до Мого милосердя, не розчарувалася ані не зазнала сорому. Мені особливо подобається душа, яка довірилася Моїй доброті. Напиши, коли відмовлятимуть ту вервицю біля вмираючих, Я стану між Отцем і вмираючою душею не як справедливий Суддя, але як милосердний Спаситель» (Щоденник св. Фаустини 1541).
